Меню сайту
|
Інтернет залежність у підлітківПоки смерть підвладна нам, ми нікому не підвладні. Як визначити ознаки суїцидальних тенденцій у підлітків
Пам’ятайте! Ваше уважне і доброзичливе ставлення може врятувати учня від саморуйнівних вчинків! ЯК ДОПОМОГТИ? ВИСЛУХОВУЙТЕ — «Я чую тебе». Не намагайтеся утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Вам стане краще», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Ставте питання і уважно слухайте. ОБГОВОРЮЙТЕ — відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтеся говорити про це — більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність. БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати за зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно. СТАВТЕ ПИТАННЯ — узагальнюйте. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої задуми. ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем — визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні — дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він вже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.
Десять кроків із запобігання самогубства у навчальному закладі Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки: Крок 1-й: Повідомити органи управління освітою та обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи. Крок 2-й: Практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину. Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани. Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть. Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час. Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет учня» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки. Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога. Крок 8-й: Практичному психологу організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці. Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та навчальному закладі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина». Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у навчальному закладі за 7-ми компонентною схемою. Затвердити план дій наказом по навчальному закладу.
Щоб діти не стали учасником «групи смерті»:
Кімберлі Янг виділив 5 основних типів Інтернет-залежності:
Кібербулінг та кібергрумінг відносяться до комунікативних ризиків. Кібербулінг – ( англ. bullying, від bully – хуліган, забіяка, грубіян, ґвалтівник) залякування, приниження, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати у іншого страх і тим самим підкорити собі. Кібергрумін – ( англ. Grooming – догляд) знайомство в мережі та входження в довіру з метою використання у сексуальних цілях.
Шість правил розумного користувача Інтернету:
Правила користування безпечним Інтернетом:
|
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||