Субота, 20.10.2018, 15:59
Вітаю Вас Гість | RSS

Чернігівський колегіум № 11

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія школи

СТОРІНКАМИ ЛІТОПИСУ

     Наша школа, а нині колегіум, має багату історію. Навчальний заклад було засновано в 1938 році, і цього року він відзначає поважний 80-літній ювілей. У газеті «Деснянська правда» від 28 серпня 1938 року була надрукована невелика замітка, яка мала назву «Корабель дитинства». Вона була присвячена відкриттю нової школи №10, яка була збудована на околиці Чернігова (у 1938 році межа міста закінчувалась вулицею Бойовою, це якраз там, де зараз підземний перехід). Навколо нової будівлі школи знаходилися бараки та приватні садиби, і тому двоповерхове приміщення школи, яке піднімалося над ними, виглядало красиво й велично.

     Будівництво школи почалось у 1937 році силами військового гарнізону. Школа повинна була бути відомчою, як це часто було до війни, тобто утримання школи лежало на певному відомстві, яке й будувало її. Але в кінці 1937 і на початку 1938 років значно погіршилася міжнародна ситуація, і спеціальною директивою Сталіна та Народного військового комісаріату СРСР була введена сувора заборона на будь-яке будівництво, за винятком воєнних об’єктів. Країна почала готуватися до війни з Гітлером. Тому будівництво школи було негайно припинено. Тоді міська влада Чернігова запропонувала військовому керівництву гарнізону добудувати школу, але за умови, що в ній, крім дітей військовослужбовців, будуть навчатися місцеві учні та діти села Коти, які мали лише трирічну школу, а далі їм доводилося продовжувати навчання в чернігівських школах. А найближчою була школа №6 (нині це школа №19), до якої з околиці Котів було близько шести кілометрів.

     Рішення було прийняте, і до 1 вересня 1938 року була добудована й відкрита школа №10, якій зразу ж на прохання військових було присвоєно ім’я Климентія Єфремовича Ворошилова. Це була перша в області російськомовна школа. 14 шкіл Чернігова були україномовними.

     На той час у державі продовжував діяти ще з дореволюційних років закон про роздільне навчання хлопчиків і дівчаток. До війни в Чернігові було сім жіночих і сім чоловічих шкіл. Десята школа, як виняток, за спеціальним дозволом влади стала школою зі спільним навчанням, адже грошей на будівництво ще однієї російськомовної школи не було. До речі, всі школи міста заздрили тому, що в нашій школі навчаються разом хлопчики й дівчатка.

     1 вересня 1938 року гостинно відкрилися двері новобудови, і 458 вихованців школи та 35 учителів стали її господарями.

     Треба відзначити, що педагогічний колектив був дуже професійним, адже серед учителів було багато випускників Боннського та Берлінського університетів Німеччини, Смольного інституту та досвідчених кадрів - випускників дореволюційних університетів Росії. Це були високоосвічені, інтелігентні, цікаві особистості, які сумлінно працювали під керівництвом першого директора школи Флоризяка Олександра Степановича.

     У цьому ж навчальному році ученицями школи стали Шевцова Ольга Кирилівна та Гринь Марія Федорівна, які потім багато років працювали в школі.

     Школа почала своє життя, свою біографію, швидко набула слави в місті, і до неї бажали вступити багато учнів, тому вона була переповнена.

     Славилася вона знаннями учнів, добрими справами. У школі був найкращий хор в області під керівництвом майстра своєї справи Давидова Ісака Ісаєвича. Спортсмени школи були переможцями багатьох змагань. Це була єдина школа, де був духовий оркестр, інструменти для якого подарували шефи школи – військовий гарнізон. І на всіх святах міста за колоною нашої школи шикувались інші навчальні заклади, щоб крокувати  під марші духового оркестру. А ще школа мала свою флотилію із 15 шлюпок та 5 човнів. І кожного літа кращі учні - спортсмени, активісти -  здійснювали похід по течії Десни і Дніпра до виходу в Чорне море біля Херсону, а додому поверталися на теплоході. Їх зустрічали з духовим оркестром батьки, друзі, багато мешканців міста. На пристані було людно й весело.

     У 1940 році школа здійснила перший випуск 10 класу. Атестати зрілості отримали 27 випускників. Цього ж року змінився директор школи - ним став Грищенко Микола Іванович. Під його керівництвом у 1941 році відбувся другий випуск.

     На світанку 22 червня 1941 року випускники та їхні вчителі прийшли на Десну зустрічати схід сонця, ще не знаючи про те, що розпочалася війна з нацистською Німеччиною, яка стане всенародним горем і страшним випробуванням на довгі 1418 днів і ночей. Усе найстрашніше буде попереду.

     А поки що у військкоматах стояли довгі черги добровольців, які рвалися на фронт, на захист Вітчизни. Були серед них і вчителі, учні та випускники нашої школи. Але поки що військкомат їм відмовляв, відправляючи на фронт тільки підготованих солдатів запасу. Для решти наказ був один – працювати для фронту в тилу. Треба було допомагати в евакуації підприємств, установ, музеїв, театрів, зібрати за будь-яких умов вирощений урожай, щоб він не дістався ворогу, забезпечити кормами десятки тисяч корів, овець, коней, яких по дорогах Чернігівщини переганяли із заходу України на схід держави. Наші учні працювали на різних роботах, але найбільше їх було в колгоспі села Бобровиця. Очолювала бригаду, яка заготовляла сіно для тварин, Олена Білевич. Працювали юнаки та дівчата від зорі до зорі, намагаючись якомога більше зробити для загальної справи.

     В останні дні липня й на початку серпня військкомат відправляв на фронт останні колони. В одній із них вирушили дорогами війни добровольцями 7 учителів і 46 їх вихованців, учнів та випускників нашої  школи. Вони ще не знали, що 28 із них ніколи більше не повернуться до свого міста, не переступлять поріг рідного дому, не забіжать до своєї школи. Вони розуміли, що легкої дороги на війні не буває, що їх чекають важкі випробування, кровопролитні бої, тривога за рідних, і вони готові були нести цю тяжку солдатську ношу на своїх юних плечах і плекати надію, що вдасться дожити до перемоги над ворогом. «Юність, опалена війною» - так назвуть це воєнне покоління юнаків і дівчат, яким довелося захищати Батьківщину, винести на своїх плечах таку страшну війну, вийти з цієї кривавої битви героями-переможцями.

     27 учнів нашої школи боролися з ворогом у підпіллі і партизанських загонах. Підпільна молодіжна організація «Юні патріоти», до складу якої входило 20 учнів нашої школи, вписала золоту сторінку в історію Другої світової війни. Організатором і керівником була наша учениця Олена Білевич – талановита, мужня дівчина, підпільниця, розвідниця.

     Грищенку Миколі Івановичу судилось пережити важкі часи війни. Микола Іванович повернувся переможцем, кавалером багатьох орденів і медалей, а потім усе своє життя віддав навчанню та вихованню дітей.

     Після визволення Чернігова 21 вересня 1943 року відновилася робота нашої школи. Вже 1 жовтня учні молодших класів почали навчання. Школа була спалена нацистами, тому уроки проводили в уцілілих кімнатах будинків мікрорайону. На лавках із грубих дощок за довгими столами, нашвидку зробленими батьками, сиділи по 8-10 школярів. Не вистачало підручників, зошитів, письмового приладдя, але завідувачка початкової школи Моляревська Є.О. разом з учителями зробили, здавалось, неможливе, і школа знову почала своє життя. Старші учні навчалися самостійно, отримуючи консультації вчителів 2-3 рази на тиждень.

     У післявоєнний час рік за роком зміцнювалася матеріальна база школи. Була збудована майстерня для занять з трудового навчання, прибудовані до основного приміщення школи спортивний зал, три класні приміщення, відкрилася їдальня. Бібліотекар школи Акуленко Р.П. створила пошуковий загін. Десятки походів місцями бойової слави, зустрічі з учасниками війни, колишніми підпільниками, партизанами, активне листування з багатьма учасниками бойових дій допомогли накопичити численний краєзнавчий матеріал, який став основою експозиції музею Бойової Слави. Це був один із перших шкільних музеїв. Працював він десь до 1970 року, залишивши свій слід в історії школи. На жаль, з виходом на пенсію Акуленко Р.П. музей перестав функціонувати.

     У 1947 році заново відбудована школа зустріла 650 учнів. Це було друге її народження. Директори школи періоду 1947-51 років – Страшко А.Г., Неговський Б.А. та Бигіч Ю.В. зробили все, щоб організувати повноцінну діяльність школи у важкий післявоєнний час. До роботи повернулися колишні вчителі. Слід відзначити, що вперше класи, у яких було введено трудове навчання, були створені в нашому навчальному закладі. Із секретами робітничих професій учні знайомилися на заводі «Жовтневий молот».

     У 1949 році школа знову стала середньою, у ній навчалося 882 учні в 21 класі. Змінився її номер: вона стала школою №11. Директор школи Неговський Б.А. багато зробив зі своїм колективом, щоб забезпечити навчально-виховний процес уже великої школи.

     Упродовж 10 років, з 1953 по 1963 рік, директором школи був Самохвалов Сергій Ілліч. У цей період, а саме в 1957 році, рішенням Міністерства народної освіти нашому навчальному закладу присвоєно ім'я Миколи Островського, людини надзвичайно сильної волі й мужності. Сорок років школа жила з цим іменем, з яким пов’язані найкращі шкільні традиції.

     У школі працював корчагінський загін, керівником якого була Маргарита Леонідівна Кертес, учитель російської мови й літератури, вчитель-методист, нагороджена Почесною медаллю А.С.Макаренка.

     Ініціатором створення музею була Нінель Іванівна Іваненко, учитель початкових класів, учитель-методист. За роки педагогічної праці через її добре серце пройшла велика кількість молодших школярів, яким вона віддала тепло й ніжність, щирість і любов, мудрість і повагу. Нінель Іванівна, по-справжньому закохана у свою справу, навчала дітей «прекрасному, доброму, вічному», вкладаючи у вихованців часточку своєї душі, сіяла в серцях малечі зерна правди, милосердя, любові до рідної землі, до України. Життєвий і професійний шлях Іваненко Н.І. є прекрасним взірцем творчої самореалізації, безкорисливого й натхненного служіння людям, освіті й суспільству.

     Через кілька років про роботу загону й музею школи знала вся країна. Було багато публікацій у центральній пресі. Корчагінці школи були учасниками науково-теоретичних і науково-практичних конференцій, які проводились у Москві, Боярці, Шепетівці, Сочі. Делегації корчагінців і актив музею запрошувались на теплохід «Павло Корчагін», який базувався в Архангельську, на Всесоюзний збір корчагінців Радянського Союзу в міста Петрозаводськ, Москву, Липецьк. За 40 років діяльності корчагінського загону школу виховання людей з активною життєвою позицією пройшли більше 400 учнів. Це були кращі з кращих, яких рекомендували до вступу в загін учнівські колективи 9-10 класів.

     Хочеться згадати про Нікітенко Олену Кузьмівну, це її зусиллями була заснована дружба зі школою №11 міста Гомеля та школою №11 міста Брянська.

     У 1961 році відкрито музей Миколи Островського. Слава про нього линула по всьому Радянському Союзу. Керівником його була Кертес Маргарита Леонідівна.

     Не можна не згадати про роботу вожатих школи, адже піонерська дружина імені Олени Білевич була завжди серед кращих не тільки в місті, але й в області. Надія Грищенко, Тетяна Кондратьєва, Нінель Іваненко, Олена Нікітенко, Ольга Купрієнко, Рива Сочивець, Людмила Шведова, Галина Ромашова, Ірина Замєсова, Тетяна Печенівська, Світлана Федосова, Оксана Кваша та інші були справжніми вожаками піонерів, жовтенят і комсомольців. Цікаві заходи, свята, конкурси пісні і строю, військово-патріотична гра «Зірниця», піонерські вогнища, парад жовтенят, зустрічі з цікавими людьми, робота клубів старшокласників «Азбука», «Клуб мандрівників», «Літературні горизонти» мали популярність серед учнів. Школа завжди жила насиченим життям, яке залишилось у пам’яті багатьох поколінь школярів. Багато з них і сьогодні згадують про запеклі «бої» клубу кмітливих і винахідливих між командами учителів і старшокласників, ініціаторами й натхненниками яких були вчителі Вашкевич В.Л., Баляснікова Т.І., Кумейко В.П., Федосенко М.М., Адамович Т.М., Галах С.В. та інші. Спортивні зустрічі з ініціативи Хоменко Н.В., Терещенко Н.М., Татаренко Н.М. між командами учителів і учнів ставали подією в житті школи. Творче, насичене, тісне спілкування між учнями та педагогами приносить високі результати у діяльність школи, викликає довіру та повагу один до одного.

     У 1976 році розпочав багаторічну роботу табір праці й відпочинку в селі Ладинка, а потім у селі Миколаївка Менського району, де учні загартовували характер і волю, виховували почуття колективізму і дружби.

     За 75 років існування школи нею керувало 14 директорів:

- Флоризяк Олександр Степанович

- Грищенко Микола Іванович

- Моляревська Єфросинія Олексіївна

- Страшко Антоніна Григорівна

- Неговський Борис Андрійович

- Бигич Юрій Венедиктович

- Спариш Марія Яківна

- Самохвалов Сергій Ілліч

- Колодяжний Микола Іванович

- Ступак Юрій Павлович

- Солодовніков Віктор Леонідович

- Курінна Віра Григорівна

- Скороход Ірина Іванівна

- Швидкий Анатолій Лаврентійович.

     Очолила школу в 1981 році талановитий і мудрий педагог, Заслужений учитель України, досвідчений керівник, Скороход Ірина Іванівна. Ініціативна, цілеспрямована, принципова, творча, відповідальна - вона була взірцем порядності, гуманного і дбайливого ставлення до учнів, вчителів і директором, який за будь-яких обставин буде завжди вірним своєму професійному обов’язку.

     

     У 1985 році школа добудовується. Новобудова органічно з’єдналася з довоєнною школою і відкрила великі можливості для навчання, праці й спорту майже 2635 учням (це 83 класи), працювало 152 вчителі, 46 осіб обслуговуючого персоналу. Відкрився музей Олени Білевич, керівником якого став Манойленко Володимир Павлович.

     Славилася школа спортивними досягненнями. Значна заслуга в цьому належала вчителям фізичної культури Ященку М.Г., Дайковій Л.М. Кожної осені проводилася шкільна спартакіада на кубок Миколи Островського, яка відкривала спортивні таланти школи і була справжнім спортивним святом. Нові горизонти рідного краю відкривав туристичний клуб «Данко» під керівництвом учителя фізичного виховання Вовка В.М. і вчителя фізики Атрощенко В.П. Туристичні загони школи мандрували рідною Чернігівщиною, Карпатами, Кримом та іншими чудовими місцями України.

     Незмінним переможцем в оглядах художньої самодіяльності ставав шкільний хор, керівником якого був відомий в області Костюченко І.І., а пізніше випускник школи Гойса Ю.І. Хор виступав на багатьох сценах Чернігова, області, запрошувався й до Києва.

     Зробити навчальний процес творчим, цікавим допомагав високопрофесійний педагогічний колектив, де працювали Заслужені учителі України Скороход І.І., Науменко Т.П., Гребницька О.І., Лауреати Соросівської премії Завгородня Л.П., Цьома Л.І., десятки учителів, які були відомі не тільки в Чернігові, а й за його межами: Трухан Л.П., Кертес М.Л., Марусова Н.І., Приз Н.П., Бєлоцерковець В.П., Куделя Н.М., Гайдадіна О.І., Симонтов М.І., Фалькович А.Р., Захарченко К.М., Брегман Л.Г., Федосова В.В., Іваненко Н.І., Надженко М.Д., Радченко К.К., Коношевич Н.Ф., Брюзгін А.О., Бурнацева Т.В., Четирус Т.Ф., Тригубенко Н.І., Шумейко Ю.К., Ройтберг Б.А., Рудковська Г.М., Супрунова О.О., Нікітенко О.К., Товстуха Л.І., Горіна Є.П., Романова Н.А. та багато-багато інших, яких, на жаль, всіх важко перерахувати, а ще десятки старших учителів, учителів-методистів. Ми пишаємося тим, що наші вчителі Брик О.Г. та Новик С.М. стали відомими письменниками.

     З 1995 по 2003 рік школу очолював Швидкий Анатолій Лаврентійович, член-кореспондент Української Академії Наук Національного Прогресу.

     Під керівництвом директора А.Л. Швидкого навчальному закладу в 1996 році присвоєно новий статус – школа-колегіум №11. Педагогічний колектив започатковує нові традиції, співпрацює з вузами міста, Українською Академією Наук Національного Прогресу. У навчальному закладі відпрацьовується система профільної освіти, психолого - педагогічного супроводу навчально-виховного процесу. Колегіум стає центром науково-дослідницької та експериментальної роботи всеукраїнського рівня.

     У 1998 році школа-колегіум відгукнулася на нові вимоги часу, на реалізацію національної ідеї та зробила ще один крок у своїй перебудові і стала колегіумом №11. Відбулася реорганізація двох шкільних музеїв: Миколи Островського та Олени Білевич - в один - ”Музей історії школи”. Сьогодні це “Зразковий музей України”, завідувачем якого до 2017 року була учитель - методист Тамара Миколаївна Адамович.

     Колегіум! Скільки доброго він пам'ятає! Улюблені уроки, сльози радості від успішно складеного першого іспиту, отримання атестата, настанови в самостійне життя. І пам'ятає своїх господарів, які були добрими порадниками і для дітей, і для вчителів.

     За 80 років роботи школи вийшло у світ більше 20 тисяч випускників. Серед них - заслужені діячі науки і техніки, відомі фізики й літератори, директори загальноосвітніх шкіл, інженери й керівники великих промислових підприємств, кандидати та доктори наук, справжні майстри своєї справи, порядні й успішні особистості.

     Багато випускників працювали або працюють у своїй рідній школі. Справжніми майстрами педагогічної справи стали наші випускники: Мороз В.Ф., Чечет (Шаговка) Н.В., Решетнікова Н.В., Висоцька Т.І., Матвієнко Л.Г., Кравченко Л.І., Лук’яненко (Борова) Л.М., Надєєва Т.М., Музиченко (Кошова) О.І., Денисенко І.Л., Шумило А.В., Колесник О.І., Артюх (Макаренко) О.І., Іванов Р.Л., Четверик (Павленко) Ю.В., Абакумова А.В., Саволєй Д.Г. та ще багато інших, які вибрали професію вчителя.

     З 2003 року і донині педагогічний колектив колегіуму №11 очолює учитель – методист, відмінник освіти України, переможець Всеукраїнського конкурсу “100 кращих керівників шкіл” у номінації «Управління розвитком та фінансами» та Всеукраїнського конкурсу «Директор ХХІ століття» Світлана Василівна Рубан.

     Досвід створення інноваційної культури та досягнення колегіуму були представлені на ХІІ Міжнародній виставці навчальних закладів «Сучасна Україні - 2009», ХІІІ Міжнародній виставці навчальних закладів «Сучасна Україні - 2010», ІІІ Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти - 2012» і відзначені дипломами «За творчий підхід у впровадженні освітніх інновацій», «За високі творчі досягнення в інноваційному оновленні національної системи освіти», «За плідну науково-педагогічну діяльність з інноваційної модернізації освіти».

     Колегіум став переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» в номінації «Школа успіху».

     У 2013 році колегіум отримав Почесну відзнаку в Загальнонаціональному проекті «Флагмани освіти і науки України» і нагороджено грамотою «За вагомий внесок у розвиток освіти та виховання підростаючого покоління».

     Відповідно до наказу Управління освіти Чернігівської обласної державної адміністрації навчальний заклад визнано атестованим «з відзнакою».

     Рік 2014. Цього року у наше мирне життя знову ввірвалося страшне слово «війна». Майдан, Революція гідності, Небесна сотня, початок військових дій на Сході нашої держави. І знову наші випускники стали на захист рідного краю, своєї держави. Ми пишаємося випускником 2006 року Вадимом Бойком, який, дізнавшись про початок АТО, вирішив їхати на схід захищати кордони від ворога. У зону проведення антитерористичної операції Вадим Бойко потрапив у серпні 2014 року у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону. У грудні 2014 року добровольців, яких пізніше за їх сталевий дух та незламність назвали Кіборгами, кинули на встановлення контролю за стратегічно важливим об’єктом – Донецьким міжнародним аеропортом. Оборона зруйнованого старого і нового терміналів аеропорту тривала 242 дні. Захисник Донецького аеропорту Вадим Бойко, як кращий кулеметник, отримав позивний «Цар». В аеропорту Вадим пробув цілий місяць і виходив звідти останнім.

     Нажаль, маємо і втрати у цій страшній неоголошеній війні. Випускник колегіуму № 11 Володимир Близнюк героїчно загинув у боях за Станицю Луганську 6 вересня 2014 року. Меморіальна дошка біля парадного входу до колегіуму щодня нагадує кожному колегіїсту про мужність і самопожертву справжніх патріотів Української держави.

     І ось 2018… Рік, насичений визначними подіями в історії нашої школи. 2 травня ми разом з усім нашим містом вшанували пам'ять нашої випускниці Олени Білевич, яка загинула 75 років тому. До цієї дати було відремонтовано Зразковий музей «Історії школи» та проведено реекспозицію, адже ми чекали на поважних гостей з Білорусі та Німеччини. І головна подія – 80-річчя рідної школи.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту

Чернігівський колегіум №11© 2018