Меню сайту
|
ТривожністьТривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості. Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється тривожність у нерішучості, загостреному почутті відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і своїх рішеннях, емоційний неспокій. Розрізняють ситуативну та особистісну тривожність. Перша викликана певними подіями, ситуаціями, що спричиняють хвилювання, тривогу, передчуття великих неприємностей. Друга (як стан) – стабільна риса особистості, що проявляється у звичайних, повсякденних ситуаціях. Можливі причини підвищеної тривожності: 1. Природна особливість нервової системи (слабкість, астенічність) як риса темпераменту. 2. Сформована риса характеру як результат неправильного виховання. 3. Особливість захисної психологічної природи – непродуктивний тип мотивації(«орієнтація на уникання невдачі» замість «орієнтації на досягнення успіху») 4. Порушення стосунків з учителями, однолітками чи в сім’ї. Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення навчальної оцінки, оцінки вчинку на оцінку всієї особистості. 5. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині (суворий, вимогливий): дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне «Я», що призводить до пасивності, нерішучості, невпевненості у власних силах, залежності. 6. Гіперопіка – оберігання від труднощів, вирішування за дитину усіх її проблем не дозволяє сформуватися навичкам подолання труднощів. 7. Авторитарний стиль роботи вчителя: владний суворий, нетерпимий. 8. Перевантаження навчанням. 9. Висока тривожність учителя чи батьків, тривожний фон у родинних або шкільних стосунках. 10. Неадекватні вимоги до дитини, які не відповідають її потенціалу і бажанням. Рекомендації вчителям та батькам по взаємодії з тривожними дітьми: 1. Дотримуйтеся позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків і педагогів, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте почуттів дитини, якомога менше зауважень. 2. Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:
3. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:
4. Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них:
5. Уникайте виникнення зайвих, необов’язкових психотравматичних ситуацій (не примушуйте виступати на сцені, олімпіадах). 6. Не експлуатуйте надмірну відповідальність тривожних дітей, не давайте доручень, пов’язаних із підвищеною відповідальністю (особливо – за інших дітей). 7. Залучайте тривожних дітей до корекційних занять з психологом (відпрацювання конструктивних засобів поведінки у складних ситуаціях, засвоєння прийомів подолання хвилювання, тривоги;зміцнення впевненості у собі, розвиток самооцінки і мотивації).
|
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||