Поради для батьків

Поради для батьків

     Не можна карати і сварити дитину:

• під час хвороби або неповного одужання. Психіка людини у цей час особливо вразлива, реакції непередбачувані;
• під час їжі, гри, роботи, після сну та перед ним;
• одразу ж після фізичної чи душевної травми (падіння, бійки, нещасного випадку);
• коли дитина вже не справляється зі страхом, неуважністю, лінощами, роздратуванням, будь-яким недоліком;
• у випадках, коли щось не вдається;
• коли внутрішні мотиви вчинку вам незрозумілі;
• коли ви самі стомилися, засмучені або схвильовані. У такому стані лють підказує завжди неправильні кроки.

     Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

     Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.

     Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі притлумлюємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

     Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби й захисту.

     Ще одна помилка: батьки сварять дитину і стверджують, що вона ледар, боягуз, негідник. І дитина вірить. Будь-яке твердження сприймається однозначно: ніякого переносного змісту.

     Слід запам'ятати:

• якщо дитину постійно критикують — вона вчиться ненавидіти;

• якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності;

• якщо дитину висміюють — вона стає замкненою;

• якщо дитина зростає в докорах — вона починає жити з почуттям провини.

     І навпаки:

• якщо дитина живе в терпимості — вона вчиться сприймати інших;

• якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе;

• якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною;

• якщо дитина зростає у чесності — вона вчиться бути справедливою;

• якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям;

• якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

     Роздратування, гнів — це руйнування внутрішнього світу.

     1. Руйнування внутрішнього світу починається зі зміни настрою, появи неприємних почуттів і відчуттів. Намагайтеся вловити цей момент і зрозуміти причини змін настрою, заспокоїти себе. Якщо ви людина віруюча, помоліться, погані думки покинуть вас, і ви збережете в собі спокій,

     2. Якщо все марно — роздратування зростає, виявляється в міміці, жестах, інтонації, словах, то подивіться на себе збоку з гумором: «Яке в мене сердите, смішне обличчя, які смішні нотки з'явилися в моєму голосі». Зупинитися вам допоможе думка: «Треба бути терпимим до вад ближнього». Перетворіть думку на благо вам: усміхніться ближньому, доброзичливим жартом розрядіть ситуацію.

     3. А якщо й це не допомогло, а гнів продовжує зростати, ваші щоки сполотніли або почервоніли, губи й кулаки стиснуті, голос затремтів — ви можете зупинити себе:

• переключивши увагу зі стимулу, що викликає агресію, на щось нейтральне або приємне: згадайте приспів улюбленої пісні, порахуйте подумки від одного до десяти;
• глибоко дихаючи;
• випивши холодної води;
• порухавшись;
• розтиснувши кулаки й зуби;
• висловивши свій стан вербально.

     4. Якщо ви з цим не впоралися, то розрядка гнівом може образити іншу людину, після чого настає каяття. Але може бути запізно.